Свою Україну любіть.

Любіть її… во врем'я люте,

В остатню, тяжкую мінуту

За неї Господа моліть.

Древня легенда розповідає, що на світанку нашої землі Бог оглядав творіння рук своїх і , натомившись, вирішив  перепочити. Земля, де опустився Бог з ангелами, була вельми багатою на сонце, звірів та пташок. А найбільше сподобалися Богові люди того краю. До якої хати він не заходив із  своїми супутниками, - всюди їх зустрічали хлібом – сіллю. Так сподобалася Богові та місцина, що він став часто сюди навідуватися зі словами:

-         Рушаймо у край!

Кажуть, що з того і пішла назва нашої держави – «Україна»

Усюди є небо, і зорі скрізь сяють,

І квіти усюди  ростуть…

Та тільки одну Батьківщину ми маєм –

Її Україною звуть.